Мертве дерево і вітер

Погаслий світ очей моїх
Не здатен освітити шлях
До мрій, що зберегти не зміг,
Перетворивши в попіл, прах.

Життя тепер – холодна ніч.
Пронизуючи плоть наскрізь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий поріз.

Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?

Щоб не брехати вже собі,
Що все гаразд, до посивіння —
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?

Як мертве дерево, стою,
Не в змозі зберегти надію,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумію.

Не хочу більше чути слів.
Мені набридло існувати.
Хоч я чекаю безліч днів,
Душа не може вже чекати.

Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?

У всьому винен тiльки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болісно вмирати?